Білоруський державний університет інформатики і радіоелектроніки
Кафедра економіки
РЕФЕРАТ
На тему:
«Удосконалення діяльності суб'єктів ринку освітніх послуг на принципах маркетингу»
МІНСЬК, 2008
1. Організація системного підходу в концепції маркетингу на ринку образ овательних послуг
Існуюча практика управління до цих пір не враховує повністю системний характер відтворювального процесу у сфері вищої освіти. Це викликає труднощі в забезпеченні якості освітнього процесу та вузівської науки, інтеграційних зв'язках з загальною середньою, професійно-технічних та середньою спеціальною освітою, формуванні додаткових джерел ресурсного забезпечення та ін
Щодо правомірності системного підходу до управління вищою освітою свідчить наявність основних системоутворюючих ознак сфери вищої освіти, наприклад, таких як спільність мети, - підготовка висококваліфікованих фахівців і вироблення нових знань; ізольованість - об'єднання в сфері вищої освіти вузів різного профілю, різної відомчої приналежності і з різними формами власності; подільність, розмаїтість.
Представляючи собою сукупність елементів і зв'язків, система вищої освіти є складною управлінську структуру. Її конструювання повинно здійснюватися шляхом аналізу особливостей відтворення в минулому і сьогоденні і встановлення на цій основі перспектив її розвитку, в тому числі становлення ринкових відносин. Тому основні принципи такого конструювання повинні полягати в наступному:
- Цілепокладання, тобто виробленні основної мети, її структуризації до елементарного рівня, встановлення критеріїв, що відображають реалізацію цілей на всіх рівнях;
- Визначенні кількісних характеристик (показників) основної мети на всіх рівнях ієрархії за всіма критеріями, зіставленні цілей і засобів їх досягнення;
- Дотриманні наступності між цілями, критеріями і показниками різних рівнів;
- Побудові ліній взаємодії (зв'язків) між керуючою і керованою підсистеми, елементами системи з приводу підвищення ефективності її відтворювального процесу;
- Встановлення ліній взаємодії (зв'язків) між зовнішнім середовищем та системою.
В умовах ринку повнота реалізації функцій вузу (і результатів наукової та навчальної діяльності) залежать від ступеня інтеграції зі споживачами освітніх послуг, від рівня цього взаємозв'язку з економічними і соціальними системами держави.
За організаціями-споживачами освітніх послуг залишаються такі функції, як:
· Встановлення вимог до майбутніх працівників, участь в оцінці якості освітніх послуг;
· Інформування суб'єктів ринку освітніх послуг про пред'являються попиті;
· Визначення місця, умов майбутньої трудової діяльності випускників та дотримання, виконання цих умов;
· Повне або часткове відшкодування витрат, оплата чи інші форми компенсації за надані послуги.
У сфері освіти державні органи управління покликані виконувати досить специфічні функції, по суті не здійсненні іншими суб'єктами в достатній масштабі. Це фінансування, надання гарантій для довгострокових інвестицій інших суб'єктів у цю сферу, застосування податкових пільг та інших форм регулювання ринку з метою забезпечення розвитку пріоритетних спеціальностей, форм і методів підготовки фахівців, розвитку освіти в цілому. А також ініціація, підтримка і зміцнення сприятливої громадської думки, позитивного іміджу соціальних інститутів освіти, в т.ч. серед населення, в колах роботодавців.
Посередницькі структури (до них відносяться служби зайнятості, біржі праці, освітні фонди, асоціації освітніх установ і підприємств та ін) на білоруському ринку освітніх послуг поки що перебувають на стадії формування. Сприяючи ефективному просуванню освітніх послуг на ринку вони можуть виконувати такі функції як:
· Накопичення, обробка, аналіз і продаж (надання) інформації про кон'юнктуру ринку освітніх послуг, консультування інших суб'єктів;
· Участь у процесах акредитації освітніх установ, здійснення рекламної діяльності, юридичної підтримки;
· Участь у фінансуванні, кредитуванні та інших формах матеріальної, ресурсної підтримки виробників і споживачів освітніх послуг;
· Організація укладення та сприяння виконанню угод на ринку.
Освітні установи як суб'єкти, що формують і здійснюють пропозицію освітніх послуг на ринок, відіграють вирішальну роль у становленні маркетингу в сфері освіти.
У функції освітнього закладу входить:
· Надання освітніх послуг ОН у вигляді передачі та формування бажаних та необхідних знань, умінь і навичок;
· Виробництво та надання супутніх освітніх послуг;
· Надання інформаційно-посередницьких послуг потенційним і реальним навчаються і роботодавцям (узгодження з ними умов майбутньої роботи, розмірів, порядку та джерел фінансування освітніх послуг та ін.)
2. Удосконалення технології маркетингової діяльності вузу
Для вирішення завдань адаптації та розвитку в ринкових умовах у вузів з'явилася потреба в розширеному аналізі своєї діяльності, а також в аналізі ринку освітніх послуг і ринку праці, в оцінці свого становища на цих ринках. Тому обгрунтованим є створення системи безперервного спостереження за ринковою ситуацією з подальшою розробкою стратегії і тактики діяльності вузу (або факультету), що враховує попит з боку споживача та можливості його забезпечення з боку ВНЗ.
Аналіз зовнішніх факторів і резервів внутрішнього середовища вузу слід проводити паралельно у вигляді послідовності дій (табл. 1).
Таблиця 1
Таблиця ситуаційного аналізу вузу
Виявлення тенденцій і факторів розвитку системи вищої освіти, в тому числі загальносвітових, регіональних доцільно проводити на основі аналізу публікацій (періодичні та інші джерела).
Тенденції та фактори зміни попиту на продукти вузу на регіональних ринках праці встановлюються на основі моніторингу стану цих ринків. Труднощі у виявленні тенденцій і факторів міжвузівській конкуренції виникають у міру розвитку ринкових відносин з питаннями комерційної таємниці. Недостатність інформації для проведення такого аналізу часто змушує застосовувати методи експертних оцінок.
Складання прогнозу являє собою узагальнення інформації, отриманої при реалізації попередніх етапів, та складання переліку перспективних можливостей і загроз, зумовлених прогнозованим станом зовнішнього середовища.
Оцінка впливу тенденцій і факторів розвитку системи вищої освіти на діяльність вузу полягає у встановленні залежності сценарію діяльності конкретного ВНЗ від впливу зовнішніх факторів.
Оцінка впливу тенденцій та факторів міжвузівській конкуренції на діяльність вузу показує залежність діяльності ВНЗ від стану конкурентного середовища, а також характеризує ступінь використання ним інформації про стан регіонального ринку. Потім визначається здатність вузу в умовах динамічної середовища забезпечити подальший розвиток.
Узагальнення інформації, отриманої при проведенні попередніх етапів, дозволяє сформулювати сильні і слабкі сторони у функціонуванні вузу для використання при проектуванні системи цілей сильних сторін та нейтралізації слабких.
Подальші дії припускають, у разі необхідності, коригування місії і цілей ВНЗ на підставі результатів проведеного аналізу і формування моделі подальшого розвитку вузу.
Спираючись на поняття «самомаркетінг вузу», під яким розуміється «самооцінка, визначення вузом свого місця на ринку освітніх послуг та ринку праці, оцінка готовності до реалізації стратегічних завдань, а також можливостей проведення самого маркетингового дослідження», можна сказати, що наведений перелік напрямів маркетингового аналізу застосуємо і для рівня окремого факультету. Аналіз зовнішнього середовища, до якої слід віднести зовнішні по відношенню до факультету елементи інфраструктури даної установи освіти, дозволить провести незалежний аналіз сучасної управлінської оболонки вузу - нормативно-правової та методичної бази, що забезпечує стратегічний менеджмент. Це дозволить виявити резерви підвищення продуктивності системи управління вузом. Зокрема, одним з підсумків самомаркетінга повинні стати переліки документів, необхідних для проведення маркетингового дослідження та реалізації розроблених в результаті нього планів. Співвідношення наявних у вузу адаптованих інструментів управління та документів, що становлять повний комплект для керування, покаже ступінь його забезпеченості управлінським інструментарієм. Таким чином, на відміну від традиційного управління, орієнтованого не на розвиток, а лише підтримку, збереження ситуації, що склалася, - управління, засноване на принципах маркетингу, містить спрямованість на створення нових схем і механізмів освітнього менеджменту.
3. Розробка методики оцінки конкурентоспроможності освітньої програми вузу
Переважна більшість установ надають платні додаткові освітні послуги, які вже виробляються іншими. При цьому практично кожен виходить з того, що саме його послуги мають найкращі характеристики. Споживачі можуть мати іншу думку, яка не змінить жодна реклама. Тому важливо провести об'єктивний аналіз конкурентоспроможності пропозиції.
Таку оцінку доцільно здійснювати поетапно.
На першому етапі за допомогою маркетингових досліджень виробляються формулювання і систематизація вимог споживача до освітньої установи або освітній програмі і визначення переліку показників конкурентоспроможності. Доцільно виділити три групи таких параметрів: економічні, якісні показники зовнішнього формування, які в свою чергу розбиті на підгрупи (рис. 1).
Рис. 1. Параметри оцінки конкурентоспроможності ВНЗ і освітньої програми.
Параметри, які безпосередньо характеризують якість освітньої послуги, традиційно виділяються в групу «якісні параметри». Показники цієї групи вибрані на підставі опитувань абітурієнтів і роботодавців, проаналізованих у роботах а також власне проведених опитувань. Перелік якісних параметрів може включати: задовольняє структуру і глибину вивчення дисциплін, кадрову забезпеченість, наявність прогресивних методик навчання, імідж вузу, матеріально-технічну базу, науково-дослідну роботу студентів, зв'язки з роботодавцями та ін
В якості адаптивних моделей навчання, здатних швидко і ефективно реагувати на виклик мінливої соціокультурного середовища, можна назвати впровадження УМК, методів активного навчання. Базовим підставою для розробки та впровадження форм і методів активного навчання є навчально-дослідний принцип організації навчального процесу, що спонукає до розумової активності, до дослідницького підходу, до пошуку ідей для вирішення різноманітних завдань за фахом. Для цього важливі: кваліфікація викладача, наявності у нього відповідної мотивації і можливості вивчати і впроваджувати передовий досвід. Таким чином, маркетинг безпосередньо вказує ті сторони діяльності вузу (факультету), які потребують вдосконалення і розвитку для забезпечення успішної діяльності на ринку освітніх послуг.
У поняття «імідж вузу» вкладається наявність усталених привабливих відмінних особливостей даного навчального закладу, які складаються з багатьох складових: статусу вузу, історичних традицій, наявності розвинутого виховного елементу (як національної особливості всіх рівнів освітньої системи), чесність рекламних повідомлень, наявність певних стратегічних перспектив розвитку вузу.
Кафедра економіки
РЕФЕРАТ
На тему:
«Удосконалення діяльності суб'єктів ринку освітніх послуг на принципах маркетингу»
МІНСЬК, 2008
1. Організація системного підходу в концепції маркетингу на ринку образ овательних послуг
Існуюча практика управління до цих пір не враховує повністю системний характер відтворювального процесу у сфері вищої освіти. Це викликає труднощі в забезпеченні якості освітнього процесу та вузівської науки, інтеграційних зв'язках з загальною середньою, професійно-технічних та середньою спеціальною освітою, формуванні додаткових джерел ресурсного забезпечення та ін
Щодо правомірності системного підходу до управління вищою освітою свідчить наявність основних системоутворюючих ознак сфери вищої освіти, наприклад, таких як спільність мети, - підготовка висококваліфікованих фахівців і вироблення нових знань; ізольованість - об'єднання в сфері вищої освіти вузів різного профілю, різної відомчої приналежності і з різними формами власності; подільність, розмаїтість.
Представляючи собою сукупність елементів і зв'язків, система вищої освіти є складною управлінську структуру. Її конструювання повинно здійснюватися шляхом аналізу особливостей відтворення в минулому і сьогоденні і встановлення на цій основі перспектив її розвитку, в тому числі становлення ринкових відносин. Тому основні принципи такого конструювання повинні полягати в наступному:
- Цілепокладання, тобто виробленні основної мети, її структуризації до елементарного рівня, встановлення критеріїв, що відображають реалізацію цілей на всіх рівнях;
- Визначенні кількісних характеристик (показників) основної мети на всіх рівнях ієрархії за всіма критеріями, зіставленні цілей і засобів їх досягнення;
- Дотриманні наступності між цілями, критеріями і показниками різних рівнів;
- Побудові ліній взаємодії (зв'язків) між керуючою і керованою підсистеми, елементами системи з приводу підвищення ефективності її відтворювального процесу;
- Встановлення ліній взаємодії (зв'язків) між зовнішнім середовищем та системою.
В умовах ринку повнота реалізації функцій вузу (і результатів наукової та навчальної діяльності) залежать від ступеня інтеграції зі споживачами освітніх послуг, від рівня цього взаємозв'язку з економічними і соціальними системами держави.
За організаціями-споживачами освітніх послуг залишаються такі функції, як:
· Встановлення вимог до майбутніх працівників, участь в оцінці якості освітніх послуг;
· Інформування суб'єктів ринку освітніх послуг про пред'являються попиті;
· Визначення місця, умов майбутньої трудової діяльності випускників та дотримання, виконання цих умов;
· Повне або часткове відшкодування витрат, оплата чи інші форми компенсації за надані послуги.
У сфері освіти державні органи управління покликані виконувати досить специфічні функції, по суті не здійсненні іншими суб'єктами в достатній масштабі. Це фінансування, надання гарантій для довгострокових інвестицій інших суб'єктів у цю сферу, застосування податкових пільг та інших форм регулювання ринку з метою забезпечення розвитку пріоритетних спеціальностей, форм і методів підготовки фахівців, розвитку освіти в цілому. А також ініціація, підтримка і зміцнення сприятливої громадської думки, позитивного іміджу соціальних інститутів освіти, в т.ч. серед населення, в колах роботодавців.
Посередницькі структури (до них відносяться служби зайнятості, біржі праці, освітні фонди, асоціації освітніх установ і підприємств та ін) на білоруському ринку освітніх послуг поки що перебувають на стадії формування. Сприяючи ефективному просуванню освітніх послуг на ринку вони можуть виконувати такі функції як:
· Накопичення, обробка, аналіз і продаж (надання) інформації про кон'юнктуру ринку освітніх послуг, консультування інших суб'єктів;
· Участь у процесах акредитації освітніх установ, здійснення рекламної діяльності, юридичної підтримки;
· Участь у фінансуванні, кредитуванні та інших формах матеріальної, ресурсної підтримки виробників і споживачів освітніх послуг;
· Організація укладення та сприяння виконанню угод на ринку.
Освітні установи як суб'єкти, що формують і здійснюють пропозицію освітніх послуг на ринок, відіграють вирішальну роль у становленні маркетингу в сфері освіти.
У функції освітнього закладу входить:
· Надання освітніх послуг ОН у вигляді передачі та формування бажаних та необхідних знань, умінь і навичок;
· Виробництво та надання супутніх освітніх послуг;
· Надання інформаційно-посередницьких послуг потенційним і реальним навчаються і роботодавцям (узгодження з ними умов майбутньої роботи, розмірів, порядку та джерел фінансування освітніх послуг та ін.)
2. Удосконалення технології маркетингової діяльності вузу
Для вирішення завдань адаптації та розвитку в ринкових умовах у вузів з'явилася потреба в розширеному аналізі своєї діяльності, а також в аналізі ринку освітніх послуг і ринку праці, в оцінці свого становища на цих ринках. Тому обгрунтованим є створення системи безперервного спостереження за ринковою ситуацією з подальшою розробкою стратегії і тактики діяльності вузу (або факультету), що враховує попит з боку споживача та можливості його забезпечення з боку ВНЗ.
Аналіз зовнішніх факторів і резервів внутрішнього середовища вузу слід проводити паралельно у вигляді послідовності дій (табл. 1).
Таблиця 1
Таблиця ситуаційного аналізу вузу
| Номер етапу аналізу | Аналіз зовнішнього середовища | Аналіз внутрішнього середовища |
| 1 | 2 | 3 |
| 1 | Виявлення тенденцій і факторів розвитку системи вищої освіти, в т.ч. загальносвітових, регіональних | Оцінка впливу тенденцій і факторів розвитку системи вищої освіти на діяльність вузу |
| 2 | Виявлення тенденцій і чинників зміни попиту на продукти діяльності вузу на регіональних ринках праці та освітніх | Оцінка в діяльності ВНЗ вимог ринків праці та освітніх послуг, у тому числі: 2.1 оцінка зв'язків з проміжними споживачами; 2.2 оцінка зв'язків з кінцевими споживачами; 2.3 оцінка якості освіти |
| 3 | Виявлення тенденцій і чинників міжвузівській конкуренції | Оцінка впливу тенденцій та факторів міжвузівській конкуренції на діяльність вузу |
| 4 | Визначення положення вузу на ринках праці та освітніх послуг, у т. ч.: 4.1 визначення основних конкурентів і ступеня їх небезпеки, 4.2 оцінка частки вузу на ринках праці та освітніх послуг, у т. ч. серед державних вузів, 4.3 оцінка репутації (рейтингу) вузу і факультету. | Оцінка відповідності внутрішнього стану вузу його становищу на ринках праці та освітніх послуг. Для комплексного аналізу слід проводити наступні дослідження: 4.1 оцінка фінансово-економічної стійкості вузу; 4.2 порівняльний аналіз зроблених оцінок з середньогалузевими показниками та показниками основних конкурентів. |
| 5 | Складання прогнозу, переліку перспективних можливостей і загроз, зумовлених прогнозованим станом зовнішнього середовища | У иявленіе внутрішніх резервів, складання моделі подальшого розвитку вузу. Узагальнення інформації, отриманої при проведенні попередніх етапів, дозволяє сформулювати сильні і слабкі сторони у функціонуванні вузу для використання при проектуванні системи цілей сильних сторін та нейтралізації слабких. |
Тенденції та фактори зміни попиту на продукти вузу на регіональних ринках праці встановлюються на основі моніторингу стану цих ринків. Труднощі у виявленні тенденцій і факторів міжвузівській конкуренції виникають у міру розвитку ринкових відносин з питаннями комерційної таємниці. Недостатність інформації для проведення такого аналізу часто змушує застосовувати методи експертних оцінок.
Складання прогнозу являє собою узагальнення інформації, отриманої при реалізації попередніх етапів, та складання переліку перспективних можливостей і загроз, зумовлених прогнозованим станом зовнішнього середовища.
Оцінка впливу тенденцій і факторів розвитку системи вищої освіти на діяльність вузу полягає у встановленні залежності сценарію діяльності конкретного ВНЗ від впливу зовнішніх факторів.
Оцінка впливу тенденцій та факторів міжвузівській конкуренції на діяльність вузу показує залежність діяльності ВНЗ від стану конкурентного середовища, а також характеризує ступінь використання ним інформації про стан регіонального ринку. Потім визначається здатність вузу в умовах динамічної середовища забезпечити подальший розвиток.
Узагальнення інформації, отриманої при проведенні попередніх етапів, дозволяє сформулювати сильні і слабкі сторони у функціонуванні вузу для використання при проектуванні системи цілей сильних сторін та нейтралізації слабких.
Подальші дії припускають, у разі необхідності, коригування місії і цілей ВНЗ на підставі результатів проведеного аналізу і формування моделі подальшого розвитку вузу.
Спираючись на поняття «самомаркетінг вузу», під яким розуміється «самооцінка, визначення вузом свого місця на ринку освітніх послуг та ринку праці, оцінка готовності до реалізації стратегічних завдань, а також можливостей проведення самого маркетингового дослідження», можна сказати, що наведений перелік напрямів маркетингового аналізу застосуємо і для рівня окремого факультету. Аналіз зовнішнього середовища, до якої слід віднести зовнішні по відношенню до факультету елементи інфраструктури даної установи освіти, дозволить провести незалежний аналіз сучасної управлінської оболонки вузу - нормативно-правової та методичної бази, що забезпечує стратегічний менеджмент. Це дозволить виявити резерви підвищення продуктивності системи управління вузом. Зокрема, одним з підсумків самомаркетінга повинні стати переліки документів, необхідних для проведення маркетингового дослідження та реалізації розроблених в результаті нього планів. Співвідношення наявних у вузу адаптованих інструментів управління та документів, що становлять повний комплект для керування, покаже ступінь його забезпеченості управлінським інструментарієм. Таким чином, на відміну від традиційного управління, орієнтованого не на розвиток, а лише підтримку, збереження ситуації, що склалася, - управління, засноване на принципах маркетингу, містить спрямованість на створення нових схем і механізмів освітнього менеджменту.
3. Розробка методики оцінки конкурентоспроможності освітньої програми вузу
Переважна більшість установ надають платні додаткові освітні послуги, які вже виробляються іншими. При цьому практично кожен виходить з того, що саме його послуги мають найкращі характеристики. Споживачі можуть мати іншу думку, яка не змінить жодна реклама. Тому важливо провести об'єктивний аналіз конкурентоспроможності пропозиції.
Таку оцінку доцільно здійснювати поетапно.
На першому етапі за допомогою маркетингових досліджень виробляються формулювання і систематизація вимог споживача до освітньої установи або освітній програмі і визначення переліку показників конкурентоспроможності. Доцільно виділити три групи таких параметрів: економічні, якісні показники зовнішнього формування, які в свою чергу розбиті на підгрупи (рис. 1).
Конкурентоспроможність вузу та освітньої програми |
Якісні параметри |
Економічні параметри |
Нормативно-правові параметри |
- Структура і глибина вивчення дисциплін; - Кадрова забезпеченість; - Наявність прогресивних методик навчання; - Імідж вузу; - Матеріально-технічна база; - Науково-дослідна робота студентів; - Зв'язки з роботодавцями та ін |
Цінові параметри - Вартість освітніх програм; - Система знижок при оплаті; - Умови оплати; - Стабільність цін; Умови надання послуг - Графік занять; - Розташування вузу; - Наявність гуртожитку та інших об'єктів соціальної інфраструктури |
- Наявність ліцензії на здійснення освітньої діяльності; - Дотримання пожежних норм; - Дотримання санітарних норм та ін нормативів. |
Рис. 1. Параметри оцінки конкурентоспроможності ВНЗ і освітньої програми.
Параметри, які безпосередньо характеризують якість освітньої послуги, традиційно виділяються в групу «якісні параметри». Показники цієї групи вибрані на підставі опитувань абітурієнтів і роботодавців, проаналізованих у роботах а також власне проведених опитувань. Перелік якісних параметрів може включати: задовольняє структуру і глибину вивчення дисциплін, кадрову забезпеченість, наявність прогресивних методик навчання, імідж вузу, матеріально-технічну базу, науково-дослідну роботу студентів, зв'язки з роботодавцями та ін
В якості адаптивних моделей навчання, здатних швидко і ефективно реагувати на виклик мінливої соціокультурного середовища, можна назвати впровадження УМК, методів активного навчання. Базовим підставою для розробки та впровадження форм і методів активного навчання є навчально-дослідний принцип організації навчального процесу, що спонукає до розумової активності, до дослідницького підходу, до пошуку ідей для вирішення різноманітних завдань за фахом. Для цього важливі: кваліфікація викладача, наявності у нього відповідної мотивації і можливості вивчати і впроваджувати передовий досвід. Таким чином, маркетинг безпосередньо вказує ті сторони діяльності вузу (факультету), які потребують вдосконалення і розвитку для забезпечення успішної діяльності на ринку освітніх послуг.
У поняття «імідж вузу» вкладається наявність усталених привабливих відмінних особливостей даного навчального закладу, які складаються з багатьох складових: статусу вузу, історичних традицій, наявності розвинутого виховного елементу (як національної особливості всіх рівнів освітньої системи), чесність рекламних повідомлень, наявність певних стратегічних перспектив розвитку вузу.
Економічні параметри включають вартість освітніх програм, використовувану систему знижок при оплаті, умови оплати, важливим чинником для споживача є також стабільність цін.
Пропонується не включати в систему показників оцінки конкурентоспроможності показники економічності Показники економічності (собівартість освітніх програм, рентабельність інвестицій, внутрішній коефіцієнт окупності та ін) відіграють важливу роль при розробці стратегії діяльності ВНЗ, але, в кінцевому рахунку, вони знаходять вираження в перерахованих вище економічних параметрах . До того ж, важко одержання аналогічних даних по конкурентах, які можуть використовувати при розробці своєї стратегії інший набір значущих параметрів. Тому слід орієнтуватися тільки на ті параметри, за якими виробляє порівняння варіантів ринкової пропозиції сам споживач.
До групи економічних параметрів як подргуппи доцільно включити умови надання освітніх послуг, пов'язані безпосередньо і з навчальним процесом, так і з соціальною сферою та мають вплив на загальні витрати споживача у здобуття вищої освіти. Для споживача важливо раціонально і ефективно використовувати навчальний час, мати можливість отримати освіту в своєму місті (у філії вузу) або вчитися у вузі, що забезпечує студентів гуртожитком.
Особливістю третьої групи параметрів, яка включає нормативно-правові вимоги, є те, що недотримання хоча б одного з них виключає вишу можливості здійснення освітньої діяльності і говорити про конкурентоспроможність даної освітньої програми недоцільно.
При оцінці конкурентоспроможності необхідно враховувати, що показники конкурентоспроможності вузу можуть відрізнятися від конкурентоспроможності освітньої програми, запропонованої цим же вузом. Вуз об'єднує кілька освітніх програм, і на одному напрямку він може використовувати найкращі ресурси (висококваліфікований викладацький склад, який викладає на іноземній мові, що поєднує методи вітчизняної і зарубіжної практики, навчання в комп'ютерних класах або лабораторіях з новітнім обладнанням), підвищуючи якість послуг, що надаються, а на інше - направляти мінімум ресурсів, необхідних тільки для підтримки програми. Чітке розмежування суб'єкта оцінки допоможе точніше сформулювати параметри, за якими проводиться кількісна оцінка.
На другому етапі вибудовується ранжируваних оцінка показників за ступенем значущості для споживача цікавить сегмента. Для цього всі показники в групі якісних і економічних параметрів ранжуються в порядку убування ступеня значимості з виставленням бала значущості. Умови вибору повинні бути такі, щоб підсумкова сума балів за всіма якісними параметрами була дорівнює підсумковій сумі балів за всіма економічними параметрами.
На третьому етапі проводиться оцінка кожної з конкуруючих освітніх програм (групи програм або вузу) по кожному параметру, якому було присвоєно вагу, відмінний від нуля.
Якщо можливі прямі кількісні оцінки, показники подаються в натуральних одиницях вимірювання або інших кількісних показниках (частках, індексах, питомих вагах). Якщо пряма кількісна оцінка неможлива, то показник виражається умовної кількісною оцінкою в балах.
На четвертому етапі вибирається база порівняння; від її вибору в значній мірі залежать правильність результату оцінки конкурентоспроможності освітньої програми та які у подальшому рішення. Базою порівняння можуть виступати:
- Потреби покупців;
- Величина необхідного корисного ефекту;
- Зразок освітньої програми якого-небудь лідируючого вузу-конкурента;
- Гіпотетичний зразок;
- Група аналогів.
Для порівняння показників по вузу базовими приймаються показники провідного освітнього закладу або вироблені самим вузом в якості еталонних.
На п'ятому етапі проводиться порівняння оцінюваної освітньої програми і програм-конкурентів з програмою-«еталоном» і між собою по виділених параметрах. Оцінка величини i-го параметра (
або
де
Слід мати на увазі, що оцінка величини якісного параметра не повинна перевищувати 100%, оскільки потреба, задоволена більш ніж на 100% означає економічно недоцільні витрати ресурсів, які мають значення для споживача. У цьому випадку величину i-го параметра аналізованої освітньої програми або програми-конкурента знижують до еталонного значення.
Далі слід зробити розрахунок зведених параметричних індексів за формулою (3) окремо за групою споживчих і групі економічних параметрів.
де
Зведений параметричний індекс за нормативними параметрами (
де
Відносну конкурентоспроможність освітньої програми визначають за допомогою інтегрального показника відносної конкурентоспроможності:
де
Якщо
Аналіз конкурентноздатності дозволяє оцінити, чи відповідає якість і ціна освітніх програм характеристикам, виробленим на основі вимог споживачів і прогнозного розвитку ринку, і виявити, яка зі складових негативно впливає на конкурентоспроможність, а яка - позитивно. На основі такого аналізу виробляється план заходів, що підвищують конкурентоспроможність освітньої програми або вузу. Наприклад, для підвищення конкурентоспроможності вуз може підвищити частку доцентів і професорів, відкрити нові комп'ютерні класи, удосконалювати рекламну політику і т.д.
ЛІТЕРАТУРА
1. Афанасьєв В., Черкасов В.. Маркетинг освітніх послуг. / / Маркетинг. - 2005. - № № 5, 6.
2. Боровик Л.С. Конкурентоспроможність робочої сили: методологія аналізу / / БЕЖ. - 2002. - № 4. - С.23-25.
3. Васильєв Ю.С., Федоров М.П., Федотов А.В. Економіка та організація управління вузом. - СПб.: Лань, 2005 р . - 448 с.
4. Васильченко І., Бурлюкіна Є., Секерин В. Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг в регіоні. / / Маркетинг. - 2003. - № 1
5. Замість коментарю до Закону Республіки Білорусь «Про внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу Республіки Білорусь» / / НЕГ. - № 43 (563) від 18.06.2002.
6. Вищі навчальні заклади Республіки Білорусь за станом на початок 2007/08 навчального року. Статистичний довідник міністерства освіти Республіки Білорусь.
Пропонується не включати в систему показників оцінки конкурентоспроможності показники економічності Показники економічності (собівартість освітніх програм, рентабельність інвестицій, внутрішній коефіцієнт окупності та ін) відіграють важливу роль при розробці стратегії діяльності ВНЗ, але, в кінцевому рахунку, вони знаходять вираження в перерахованих вище економічних параметрах . До того ж, важко одержання аналогічних даних по конкурентах, які можуть використовувати при розробці своєї стратегії інший набір значущих параметрів. Тому слід орієнтуватися тільки на ті параметри, за якими виробляє порівняння варіантів ринкової пропозиції сам споживач.
До групи економічних параметрів як подргуппи доцільно включити умови надання освітніх послуг, пов'язані безпосередньо і з навчальним процесом, так і з соціальною сферою та мають вплив на загальні витрати споживача у здобуття вищої освіти. Для споживача важливо раціонально і ефективно використовувати навчальний час, мати можливість отримати освіту в своєму місті (у філії вузу) або вчитися у вузі, що забезпечує студентів гуртожитком.
Особливістю третьої групи параметрів, яка включає нормативно-правові вимоги, є те, що недотримання хоча б одного з них виключає вишу можливості здійснення освітньої діяльності і говорити про конкурентоспроможність даної освітньої програми недоцільно.
При оцінці конкурентоспроможності необхідно враховувати, що показники конкурентоспроможності вузу можуть відрізнятися від конкурентоспроможності освітньої програми, запропонованої цим же вузом. Вуз об'єднує кілька освітніх програм, і на одному напрямку він може використовувати найкращі ресурси (висококваліфікований викладацький склад, який викладає на іноземній мові, що поєднує методи вітчизняної і зарубіжної практики, навчання в комп'ютерних класах або лабораторіях з новітнім обладнанням), підвищуючи якість послуг, що надаються, а на інше - направляти мінімум ресурсів, необхідних тільки для підтримки програми. Чітке розмежування суб'єкта оцінки допоможе точніше сформулювати параметри, за якими проводиться кількісна оцінка.
На другому етапі вибудовується ранжируваних оцінка показників за ступенем значущості для споживача цікавить сегмента. Для цього всі показники в групі якісних і економічних параметрів ранжуються в порядку убування ступеня значимості з виставленням бала значущості. Умови вибору повинні бути такі, щоб підсумкова сума балів за всіма якісними параметрами була дорівнює підсумковій сумі балів за всіма економічними параметрами.
На третьому етапі проводиться оцінка кожної з конкуруючих освітніх програм (групи програм або вузу) по кожному параметру, якому було присвоєно вагу, відмінний від нуля.
Якщо можливі прямі кількісні оцінки, показники подаються в натуральних одиницях вимірювання або інших кількісних показниках (частках, індексах, питомих вагах). Якщо пряма кількісна оцінка неможлива, то показник виражається умовної кількісною оцінкою в балах.
На четвертому етапі вибирається база порівняння; від її вибору в значній мірі залежать правильність результату оцінки конкурентоспроможності освітньої програми та які у подальшому рішення. Базою порівняння можуть виступати:
- Потреби покупців;
- Величина необхідного корисного ефекту;
- Зразок освітньої програми якого-небудь лідируючого вузу-конкурента;
- Гіпотетичний зразок;
- Група аналогів.
Для порівняння показників по вузу базовими приймаються показники провідного освітнього закладу або вироблені самим вузом в якості еталонних.
На п'ятому етапі проводиться порівняння оцінюваної освітньої програми і програм-конкурентів з програмою-«еталоном» і між собою по виділених параметрах. Оцінка величини i-го параметра (
або
де
Слід мати на увазі, що оцінка величини якісного параметра не повинна перевищувати 100%, оскільки потреба, задоволена більш ніж на 100% означає економічно недоцільні витрати ресурсів, які мають значення для споживача. У цьому випадку величину i-го параметра аналізованої освітньої програми або програми-конкурента знижують до еталонного значення.
Далі слід зробити розрахунок зведених параметричних індексів за формулою (3) окремо за групою споживчих і групі економічних параметрів.
де
Зведений параметричний індекс за нормативними параметрами (
де
Відносну конкурентоспроможність освітньої програми визначають за допомогою інтегрального показника відносної конкурентоспроможності:
де
Якщо
Аналіз конкурентноздатності дозволяє оцінити, чи відповідає якість і ціна освітніх програм характеристикам, виробленим на основі вимог споживачів і прогнозного розвитку ринку, і виявити, яка зі складових негативно впливає на конкурентоспроможність, а яка - позитивно. На основі такого аналізу виробляється план заходів, що підвищують конкурентоспроможність освітньої програми або вузу. Наприклад, для підвищення конкурентоспроможності вуз може підвищити частку доцентів і професорів, відкрити нові комп'ютерні класи, удосконалювати рекламну політику і т.д.
ЛІТЕРАТУРА
1. Афанасьєв В., Черкасов В.. Маркетинг освітніх послуг. / / Маркетинг. - 2005. - № № 5, 6.
2. Боровик Л.С. Конкурентоспроможність робочої сили: методологія аналізу / / БЕЖ. - 2002. - № 4. - С.23-25.
3. Васильєв Ю.С., Федоров М.П., Федотов А.В. Економіка та організація управління вузом. - СПб.: Лань,
4. Васильченко І., Бурлюкіна Є., Секерин В. Маркетингові дослідження ринку освітніх послуг в регіоні. / / Маркетинг. - 2003. - № 1
5. Замість коментарю до Закону Республіки Білорусь «Про внесення змін і доповнень до Цивільного кодексу Республіки Білорусь» / / НЕГ. - № 43 (563) від 18.06.2002.
6. Вищі навчальні заклади Республіки Білорусь за станом на початок 2007/08 навчального року. Статистичний довідник міністерства освіти Республіки Білорусь.